Компанія ProMoney разом з Інститутом внутрішніх аудиторів України провели 3 липня 2025 року круглий стіл “Питання виконання вимог щодо створення функції внутрішнього аудиту на підприємствах з суспільним інтересом”. Експертами-доповідачами виступили:
- Олена ДУБОВА – директорка Департаменту аналізу фінансової звітності учасників ринку капіталу та пруденційного нагляду НКЦПФР
- Олег КАНЦУРОВ – виконавчий директор Інспекції із забезпечення якості ОСНАД
- Валерія КОЗАК – керівниця функції внутрішнього аудиту компанії СКМ
- Ганна МЕХ – керівниця функції внутрішнього аудиту банку ПУМБ
- Надія ПАВЛОВА – юрист, членкиня Гільдії Професійних Внутрішніх Аудиторів
Дискусію модерував Максим ПОМЕРКО, член Правління Інституту внутрішніх аудиторів України, обраний Президент ІВАУ.
В ході круглого столу учасники заслухали тематичні доповіді експертів, презентаційні слайди яких ви можете передивитися за посиланням: Круглий стіл_ст-109_ІВАУ-ProMoney
Також ви можете переглянути відео-запис дискусії за цим посиланням: Круглий стіл з питань внутрішнього аудиту (03.07.2025)
Крім того, надаємо стислий зміст питань та відповідей, які обговорювались учасниками:
Зміст дискусії щодо ролі та відповідальності внутрішнього аудиту
Питання 1: Чи повинен внутрішній аудит підтверджувати фінансову звітність, і як це відрізняється від роботи зовнішнього аудитора?
Відповідь: Учасники дійшли згоди, що внутрішній аудит не повинен підтверджувати фінансову звітність у тому ж обсязі, що й зовнішній.
• Олена Дубова: Наголосила, що робота внутрішнього та зовнішнього аудиту не ідентична, регулюється різними стандартами та вимогами. Внутрішній аудит може перевіряти “достовірність та повноту даних” у фінзвітності (наприклад, окремі розрахунки чи операції), але не підтверджує звітність як таку. Це залишається виключною відповідальністю зовнішнього аудитора, який за це отримує кошти та несе відповідальність.
• Олег Канцуров: Погодився, що це не основна функція внутрішнього аудиту, хоча він може виконувати певні процедури.
Питання 2: Яка основна проблема із законодавчим регулюванням функції внутрішнього аудиту?
Відповідь: Основна проблема полягає в неоднозначності формулювань у законі (зокрема, ст. 109 ЗУ “Про акціонерні товариства”), які можна трактувати як вимогу до внутрішнього аудиту підтверджувати фінзвітність. Це створює плутанину на ринку. Учасники погодилися, що необхідні додаткові роз’яснення від регулятора, щоб чітко розмежувати функції.
Питання 3: Якими стандартами повинні керуватися внутрішні аудитори в корпоративному секторі, і чи потрібно їх закріплювати законодавчо?
Відповідь: Існує невизначеність, оскільки, на відміну від фінансового сектору, для корпоративного сектору стандарти внутрішнього аудиту чітко не закріплені в законі.
• Думка більшості: Слід використовувати Глобальні стандарти внутрішнього аудиту, оскільки це загальносвітова практика. Немає сенсу “вигадувати велосипед”.
• Анна Мех: Зазначила, що існує офіційний якісний переклад цих стандартів українською мовою. Вона також вважає, що цінність аудиту вища, коли потреба в ньому йде від самої організації (наглядової ради), а не лише через законодавчу вимогу.
• Пропозиція: Закріпити використання Глобальних стандартів на законодавчому або підзаконному рівні (за аналогією з МСФЗ та МСА), щоб усунути невизначеність.
Питання 4: Чи може одна й та сама служба внутрішнього аудиту працювати в материнській та дочірній компаніях?
Відповідь: Ні, це створює прямий конфлікт інтересів. Спікери категорично не радять так робити, оскільки одна й та сама особа буде спершу готувати інформацію (в дочірній компанії), а потім сама себе перевіряти (в материнській). Це може призвести до юридичних проблем та оскаржень у суді.
Питання 5: Які існують ризики відповідальності для внутрішніх аудиторів і як їх можна мінімізувати?
Відповідь: Внутрішні аудитори несуть значну відповідальність, аж до солідарної відповідальності у випадках неплатоспроможності банків.
• Надія Павлова: Зазначила, що Верховний суд послідовно вказує, що внутрішній аудитор може бути співвідповідачем. Для мінімізації ризиків пропонується два основні кроки:
1. Страхування професійної відповідальності: Хоча наразі такої поширеної практики немає, але це ключовий інструмент захисту.
2. Максимально деталізоване звітування: Вносити абсолютно всі виявлені проблеми та ризики до звітів для наглядовій раді та в робочі документи внутрішнього аудиту, щоб уникнути звинувачень у тому, що аудитор “не догледів”.
• Олег Канцуров: Звернув увагу, що тепер наглядова рада має “затверджувати” звіти внутрішнього аудиту, а не просто “брати до відома”, що перекладає частину відповідальності і на неї.
Питання 6: Які подальші кроки були запропоновані учасниками дискусії?
Відповідь: Було запропоновано створити робочу групу для напрацювання пропозицій до законодавства та підготовки офіційних роз’яснень. Мета — чітко врегулювати статус, функції та відповідальність внутрішнього аудиту, а також закріпити використання Глобальних стандартів внутрішнього аудиту.
